Український шаховий форум за Україну ! Смерть російським окупантам !
Форумгра онлайнПорталДопомогаПошукСписок користувачівГрупиЗареєструватисьВхід
Щоб згорнути панель, клікніть на стрілку
Поділитися:
Грати з Shredder
Грати проти Shredder
Задача дня від Shredder


ICC live

Шаховий блог
Автомобільний блог
Медичний блог
Будь-ласка, розмістіть наш баннер у себе на сайті. Дякую )




Частка | 
 

 Інтерв'ю Віктора Капустіна для сайту http://sport.oboz.ua

Попередня тема Наступна тема Донизу 
АвторПовідомлення
kpripper

avatar

К-ть повідомлень : 2650
Репутація : 36
Дата реєстрації : 01.08.2009
Звідки : Ukraine

17102011
СтворюватиІнтерв'ю Віктора Капустіна для сайту http://sport.oboz.ua

Успіхам українських шахів може позаздрити будь-який інший вид спорту. Навіть без урахування радянських часів, коли уродженці нашої країни гриміли на весь світ, титулів і досягнень назбираємо достатньо.

У 2002 році Руслан Пономарьов став наймолодшим в історії шахів чемпіоном світу. У 2004-му, 2006-му і 2010 роках українці вигравали шахову Олімпіаду. Але, незважаючи на гучні перемоги, цей вид спорту залишається в тяжкому становищі. Власне, щоб звернути увагу влади на проблеми «гри розумних», нещодавно був організований круглий стіл за участю народних депутатів усіх фракцій. Парламентарії обіцяли посприяти у вирішенні шахових проблем на законодавчому рівні і, зокрема, прирівняти шахи в класифікації до олімпійських видів спорту. Власне, з підсумків круглого столу кореспондент «Оглядача» і розпочав розмову з президентом Федерації шахів України Віктором Капустіним.

- Думаю, що цей круглий стіл і засідання комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму були знаковими, - починає розмову Віктор Володимирович. - Прийшло багато народних депутатів, дійсно зацікавлених у тому, щоб конструктивно розглянути це питання. Ті, хто не зміг прийти в цей раз, висловили підтримку рішень, які були запропоновані. Головне питання - поліпшення матеріального та технічного забезпечення шахів - знайшов своє відображення в рекомендаціях, які прийняв Комітет, і це повинно послужити серйозним поштовхом розвитку шахів в Україні. Думаю, що ці рекомендації будуть направлені до Кабінету міністрів, в обладміністрації та облради для того, щоб були розроблені дії для розвитку шахів.

- Але до вас федерацією шахів теж керував народний депутат Віктор Петров. Він теж лобіював ці питання, він ніяких успіхів досягти не вдалося. Не боїтеся, що всі ці проекти залишаться на рівні розмов?

- Сподіваюся, що ні, хоча побоювання такі є. Наступним кроком буде робота з розробки законопроекту, в якому ми хочемо чіткіше прописати місце і роль шахів в нашому спортивному світі. Якщо це вийде, ми перейдемо на якісно новий рівень розуміння та місця шахів у нашій країні. Це перший етап. Федерація не зупиниться на цьому. Ми будемо проходити інші етапи, робити інші кроки, контролювати, як розвивається ситуація. Сподіваюся, ці починання не вдасться "заговорити". За нас говорять високі досягнення відомих у всьому світі українських шахістів. Вірю, що вони будуть стимулювати і депутатів, і тих чиновників, від яких залежатиме прийняття рішення.

- Ви намагалися ввести в навчальну програму загальноосвітніх шкіл урок шахів. Але, як видно, розуміння від людей, від яких вирішення цього питання залежить, не відчули ...

- Так. На жаль, всі наші звернення, листи до Міністерства освіти, науки, молоді та спорту не давали результатів. Якщо позиція міністерства не зміниться, ми будемо працювати з Київською міською адміністрацією, з обласними адміністраціями, щоб, принаймні, впроваджувати свій проект на місцевих рівнях. Але я сподіваюся, що після круглого столу, його рекомендацій, міністерство прислухається до наших пропозицій.

- Давно пора, адже за колишніми українцями - Белявський, Карякіним, Музичук підуть інші ...

- Ми втрачаємо, але залишаємося в лідерах. Все завдяки тому, що у нас хороші шахісти. Василь Іванчук - світова шахова легенда. Руслан Пономарьов - 16-й чемпіон світу. Зараз до них підтягується нова плеяда - Захар Єфименко, Олександр Моїсеєнко, Павло Ельянов ... У нас - дуже сильна збірна. Через місяць стартує чемпіонат Європи і туди ми їдемо з однією метою - перемогти. Виступати за команду погодилися всі найсильніші. Адже до 2010-го в складі збірної кілька років не грав Пономарьов. Зараз він виступає у всіх змаганнях, хіба що на чемпіонат світу не їздив. Але це питання ми з Русланом погодили ще в жовтні минулого року, після Олімпіади, оскільки він повинен був стартувати в серйозному турнірі в Дортмунді, в якому він переміг рік тому.

Викликає побоювання, що відстають дитячо-юнацькі шахи. Виникла не те щоб пропасти, а деякий проміжок між шахістами найвищих досягнень та дитячо-юнацькими шахами. Так, у нас є талановиті діти - Ілля Нижник, Олександр Бортник ... Вони і деякі інші хлопці можуть претендувати на найвищі титули в світі, але їм потрібні невеликі матеріальні ресурси, постійний тренер. Думаю, федерація могла б взяти ці витрати на себе або знайти спонсорів. Але потрібні стипендії, адже діти їздять на змагання за свій рахунок. Кудись за океан відправлятися за свої гроші, погодьтеся, важко. Через це доводиться пропускати деякі турніри.

Також фахівці мені кажуть, що ці хлопчики й дівчатка роблять помилки тільки тому, що у них не було системної підготовки. Їм потрібен постійний тренер. У сьогоднішньому складі збірна може виступати на вищому рівні ще три-чотири роки. Але нам треба дивитися в майбутнє. Тому всі наші старання будемо направляти на те, щоб з'явилася масова підготовка. Деякі згадують про популярного в радянські часи турнірі «Біла тура». Було б непогано відновити ці змагання. Але їх треба фінансувати. Якщо в бюджеті Україні знайдуться кошти, ми проведемо цей турнір. В організаційному плані проблем у нас немає.

- Багато говориться про цільову комплексну програму розвитку шахів, за прикладом тієї, яка існувала в футболі і Сущестсвует зараз в хокеї ...

- Програму варто підготувати, але вона повинна бути забезпечена бюджетними коштами. На круглому столі ми подали мінімальні розрахунки, щоб шахи не занепали (ця сума становить 2243000 гривень - Прим. Авт.). Але для розвитку необхідні більш серйозні вливання. Програму створити не складно. Але ми повинні розуміти, чи буде вона фінансуватися. Якщо неможливо виділити гроші на реалізацію програми з державного бюджету повноцінно, то давайте будемо шукати спонсорів, частково фінансування на себе візьме федерація, частково - бюджет.

- Виходить, що поки немає державного фінансування, провідні спортсмени повірили особисто вам?

- Це у них треба питати. Ми довіряємо один одному. Федерація виконує свої зобов'язання перед спортсменами, і це найкращий показник. Тут цілий комплекс, і матеріально, і морально ми робимо все, що можемо. Шахісти розуміють, що якщо щось не виходить, то ми дійсно не можемо цього зробити. Я не даю порожніх обіцянок, а чесно розповідаю, якими є наші можливості і чому. Коли спортсмени розуміють, що обіцянки виконуються на 100 відсотків, то, напевно, якась повага присутня.

- Фінансування - це одне. Але Руслан Пономарьов недавно сказав, що його не дуже задовольнило те, як призначали тренера збірної. Мовляв, зі спортсменами з цього питання ніхто не радився ...

- З шахістами ми радилися. На пост тренера збірної ми розглядали три кандидатури. Для цього була створена комісія у складі з членів виконкому федерації. У цю комісію входило троє осіб. До речі, за склад комісії голосував і Пономарьов. Комісія одноголосно підтримала Олександра Сулипа і винесла цю кандидату на розгляд виконкому. Виконком поділився, але більшістю голосів позицію комісії підтримали. Я не такий великий фахівець, щоб втручатися в роботу комісії. Там були фахівці, які працюють в шахах десятки років. Вони прийняли таке рішення, і я як президент федерації його підтримав. Якби комісія проголосувала за іншу кандидатуру - відреагував би так само.

Зараз мене робота тренера влаштовує. Можливо, думка Пономарьова теж змінилося. На чемпіонаті світу ми посіли третє місце. Вважаю, це непогано. Основним турніром для нас буде Олімпіада-2012. Буду дуже раді, якщо виграємо прийдешній чемпіонат Європи, тим більше, що обидві збірні - чоловіча і жіноча - виступлять в найсильніших складах. Але, повторюся, головна мета - Олімпіада в Стамбулі. Після чемпіонату Європи буду розмовляти зі спортсменами, щоб вони враховували Олімпіаду при складанні особистого календаря, щоб у них залишався час на підготовку.

- Чи були намагання і бажання утримати в Україну на посту головного тренера Володимира Тукмакова, з яким наша команда виграла дві Олімпіади?

- Це був його вибір, не хочу коментувати це питання. Тукмаков свою версію подій висловив на одному з російських шахових сайтів. Він доросла людина, повинен відповідати за свої слова. Я не хочу втручатися в цю ситуацію, виправдовуватися. Причетні до шахів люди знають правду. У будь-якому випадку йдуть процеси зміни шахістів, тренерів, членів федерації ... Я теж колись залишу свій пост і замість мене прийде хтось новий. Це нормально. Тут немає нічого такого, навколо чого треба створювати гучний скандал.

Для мене головним завданням було не створити скандальну атмосферу. Якщо Тукмаков захотів піти, написав заяву, то у нас залишався місяць для підготовки заявки на чемпіонат світу і, відповідно, ще менше часу на призначення нового тренера. Заява прийшло в четвер, а засідання виконкому було призначено на суботу, за два тижні до цього. Природно, всі члени виконкому вирішили, що не потрібно гальмувати процес, потрібно оголошувати конкурс на нового тренера.

- Якщо Тукмаков захоче повернутися, ви готові сідає з ним за стіл переговорів?

- Скажу відверто, що не готовий до цього і за стіл переговорів сідати не буду. Хоча Тукмаков хороший фахівець і я йому бажаю успіхів у роботі збірної Азербайджану. Тим більше, що це - непросте збірна. Командою опікуються вищі чини Азербайджану, а це завжди викликає певні делікатні моменти. Кожне явище має дві сторони. Якщо опікуються на найвищому рівні, це непогано для матеріального забезпечення, але існує певний тиск на тренерів і гравців. Я щиро бажаю Володимиру Борисовичу пройти цей шлях на найвищому рівні.

- В українсько-азербайджанських спортивних відносинах існує тенденція, згідно з якою наші найкращі спортсмени - волейболісти, борці, веслярі, представники хокею на траві - змінюють громадянство на азербайджанське. Не боїтеся, що з приходом нашого українського тренера подібні речі можуть відбутися і в шахах?

- Сподіваюся, що ні. Зараз немає таких тенденцій, щоб наші кращі шахісти намагалися поміняти громадянство. Відчуваються позитивні зміни. Сподіваюся, спортсмени теж їх відчувають. Зміни ці повільні, не такі стрімкі, як хотілося б, але я їм чесно сказав півтора роки тому, що зміни будуть поступовими. Потихеньку, але ми будемо рухатися вгору. У нас немає можливостей, щоб розвиватися стрімкіше. Якщо можливості будуть з'являтися - будемо прискорювати хід.

- Влітку в Києві було проведено ювілейний, 80-й чемпіонат України, безсумнівно, найсильніший за складом учасників і кращий в організаційному плані за всю історію проведення цього турніру. Такий рівень буде підтримуватися і в наступні роки?

- Я б хотів у наступному році провести чемпіонат з аналогічним розмахом. Але є дві проблеми. Перша - Євро-2012. Червень - найкращий місяць з точки зору їхнього календаря, але через футбольної першості континенту проведення якихось інших змагань в цей час в Україну недоцільно. Друга проблема - шахова Олімпіада в Стамбулі. Вона розтягнеться з серпня до середини вересня. Виходить, до Олімпіади проведення чемпіонату Україна неможливо. Після Олімпіади? Все залежить від того, який буде календарний план наших провідних шахістів. На цей час заплановані деякі престижні турніри, крім того люди будуть виснажені після Олімпіади.

Зараз ми в пошуку оптимальних варіантів. Я сказав шахістам, що рівень забезпечення буде не гірше, ніж в 2011-му. Наскільки мені відомо, наш провідний гросмейстер Василь Іванчук в одному з інтерв'ю вже дав згоду на участь в чемпіонаті країни-2012. І Руслан Пономарьов сказав, що буде брати участь, якщо все буде нормально. Іншими словами, ми здатні вийти на ще більш високий рівень. Але головне питання - узгодження календаря.

- Чи існують якісь позитивні зрушення щодо проведення на території Україні елітних міжнародних турнірів?

- Поки що в федерації немає можливості проводити міжнародні турніри. На хороший турнір високого рівня, як London Chess Classic, потрібно 300-500 тисяч доларів. Це якщо ми хочемо задіяти спортсменів найвищого рівня. Якщо говорити про більш дешевих турнірах, наприклад, про чемпіонат Європи серед жінок, то він обходиться в суму 200-250 тисяч доларів. Федерація поки не може гарантувати і сплатити таку суму. Якщо ми знайдемо спонсорів або щось в цьому напрямку зробить держава, то турнір проведемо без проблем.

- Останнім часом в Україні досить часто бував президент ФІДЕ Кірсан Ілюмжинов. Судячи з усього, ви легко знайшли з ним спільну мову. І це при тому, що на попередніх президентських виборах ви підтримували опонента Ілюмжинова - Анатолія Карпова ...

- Я завжди розділяю ділові відносини з прихильністю до тієї чи іншої позиції. Тому у мене ніколи не було особистої ворожнечі до Ілюмжинову або до тих, хто разом з ним перебуває в керівництві ФІДЕ. Кірсан Миколайович це зрозумів. Спочатку не розумів, але коли ми особисто переговорили, і він двічі приїжджав до Києва, то все стало на свої місця. Підтримувати кого-то на тих чи інших виборах - це нормально, це ознака демократичності. Інша справа, що я розкритикував ті вибори в Ханти-Мансійську - і не відмовляюся ні від єдиного слова. Але нам потрібно співпрацювати, і ми працюємо. У нас справді чудові стосунки.

- Таке враження, що часті приїзди Ілюмжинова особливо на ставлення керівництва України до шахів не вплинули ...

- На жаль, змушений з вами погодитися. Прохання Кірсана Миколайовича зустрітися з міністром освіти Дмитром Табачником залишилася без відповіді. Разом з тим, Ілюмжинов зустрічався з головою Державної служби молоді та спорту Равілем Сафіулліним, з президентом національного олімпійського комітету Сергієм Бубкою та іншими людьми. Також зауважу, що президент ФІДЕ приїжджав сюди не тільки, щоб зустрітися з можновладцями, але і для того, щоб віддати данину поваги нашій федерації, тим досягненням, які мають українські шахісти. Йому хотілося налагодити робочі відносини так само, як і мені. Ці відносини були налагоджені, але зрушень у ставленні до шахів в Україну після його візитів не відбулося. Шахи знаходяться на периферії уваги, в тому числі - з боку держави.

- У вашому житті шахи стали пріоритетом давно?

- Я не професійним гравцем, скоріше - поганенькі гравцем-аматором. Грав з шести років, батько навчив. Навіть чемпіоном району був, коли вчився в шостому або сьомому класі. Але з того часу в шахи грав рідко. Це не той вид спорту, який завжди був зі мною ... Просто ситуація склалася так, що друзі запропонували мені знайти спонсорів для чемпіонатів України. Ми їх знайшли, провели чемпіонат ... Потім, оскільки Петров ішов у відставку, мені запропонували очолити шахову федерацію. Я вагався кілька місяців. Пішов у штаб-квартиру федерації, подивився на ті руїни. Мені просто стало шкода. Я зрозумів - щось потрібно робити. Тоді погодився. Не заради вигоди. Хоча понині хтось прораховує, для чого я це зробив. Зізнаюся, якщо зараз хтось захоче мене замінити, я тільки потисну руку цій людині.

- Але раз ви включилися в глобальну боротьбу на міжнародному шаховому рівні, значить, так просто покинути своє захоплення не можете ...

- Пропозиція від Карпова і Каспарова мені прийшло вже після того, як я став президентом української федерації. Вони запропонували увійти в їхню команду. Я тоді ще не сильно розбирався в міжнародних шахових інтригах, але мені було цікаво. Тим більше, що мова йшла про співпрацю з такими видатними людьми. Розумієте, через місяць я вже розумів, що переможе той, хто переміг. Але я ніколи не кидаю справу на півдорозі, тому в цьому розвитку ми дійшли до кінця. Це був урок на все життя, те, що запам'ятовується.

- Ви - людина небідна і, якщо не помиляюся, любите футбол. Чому тоді зайнялися шахами, а не віддали данину моді і не взяли якийсь футбольний клуб?

- По-перше, футбол набагато дорожче. По-друге, шахи - це тихе інтелектуальний розвиток. Футбол яскравіший, більш екстраверсіонний, видовищний. Напруга шахів - внутрішнє. Щоб відчути цю напругу, потрібно побувати на великих міжнародних турнірах, поспостерігати за партіями при повній тиші в залі. Спочатку в мене було моторошне відчуття. Під час Олімпіади сидять сотні людей, які тихо переживають такі стреси, такі моменти в своєму житті, творчості, інтелектуальному розвитку, що це потрібно називати внутрішнім видовищем. Мені дуже подобається споглядати емоції, які не виходять на поверхню, як у футболі - криками, жестами, іншими речами. Моя думка - ці внутрішні емоції в кожній людині є більш щирими.

Джерело http://sport.oboz.ua/sport/kapustin-v-ukraine-shahmatyi-nahodyatsya-na-periferii-vnimaniya.htm
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача
Відпрацювати цю статтю: Excite BookmarksDiggRedditDel.icio.usGoogleLiveSlashdotNetscapeTechnoratiStumbleUponNewsvineFurlYahooSmarking

Інтерв'ю Віктора Капустіна для сайту http://sport.oboz.ua :: Коментарі

Без коментарів
 

Інтерв'ю Віктора Капустіна для сайту http://sport.oboz.ua

Попередня тема Наступна тема На початок 

Сторінка 1 з 1

Права доступу до цього форумуВи не можете відповідати на теми у цьому форумі
Український шаховий форум :: Майдан :: Все про шахи :: Останні шахові новини-
Перейти до:  
Création forum | © phpBB | Безкоштовний форум підтримки | Зв'язок | Поскаржитися | Створіть блог!